З історії села

Село Перепільчинці розташоване на південних схилах Волино-Подільської височини біля витоків річки Лозової, притоки річки Дністра. До 1923р.село входило до складу Копайгородської волості Могилів-Подільського повіту. З 1923р.село було у складі Копайгородського району, з 1959 по 1965рр.- у складі Каришківської сільради Барського р-ну , а з 1965р. входить до Плебанівської сільської ради Шаргородського району. В 1990р.Перепільчинецьку сільську раду відновлено.

Далеке минуле села відоме з речових пам’яток, які часто трапляються на його околицях. На південний схід є урочище «Диткова». Тут можна знайти кам’яні сокири, наконечники списів, стріл, уламки посуду, що є свідченням того, що приблизно 4-2 тисячі років до н.е. тут селились люди. За переказами, люди цього поселення вимерли під час епідемії чуми , інші перекази свідчать, що жителів винищили монголо-татари, врятувався лише один дідусь,звідки й назва урочища – «Дідове-Диткова. До початку ХХ ст. біля цього урочища були ще залишки старого кладовища.

В кінці ХУІ ст. в урочищі «Церковний Яр» поселилась з дозволу польського канцлера Яна Замойського, якому тоді належали ці землі, сім’я Максима Перепільчинського, поступово поселення розросталось, люди селились окремими групами в глибині лісів. Ще й до цього часу збереглась назва кутка села «Одая» (в перекладі з молдовської-хутір). В східній частині теперішнього села є велике старе кладовище, а неподалік і саме урочище «Церковний Яр», на заході і півдні села-кладовища пізніших часів, як видно з цього, поселення розросталось в західно-південному напрямку, очевидно, цьому сприяло те, що тут була родюча земля. Вже в ХУІст.село під назвою Перепільчинці(певний час Пшепіорчинці(входило до Карчмаровської волості,яка була подарована польським королем канцлеру Яну Замойському.

Населення терпіло кріпосний і національний гніт,часті спустошливі напади турків і татар. В червні 1648 року війська Богдана Хмельницького звільнили від польських панів Шаргород і навколишні села. Однак, Перепільчинці, як і вся територія Правобережної України ще довго після Переяславської ради( 1654р.)були під владою Польщі.

У 1920 р. почала працювати "Єдина трудова школа ім. А.В. Луначарського", якій було передано приміщення панського будинку. З 1928 по 1935рік працювала початкова школа, яка у 1935р.реорганізована в семирічну. З школи вийшла велика кількість майбутніх спеціалістів народного господарства,військових. Мирну працю порушив напад німецьких фашистів. В липні 1941р.село окупували війська Румунії. Понад 300 жителів села брало участь у Великій Вітчизняній війні, 160 з них загинуло в боях з ворогом. Багато учасників війни нагороджено орденами і медалями. Так,полковник Гуменюк Д.К. нагороджений орденами Леніна,Червоного Прапора,Суворого 2ст.він герой книг І.Вовченка"Танкісти",П.Автомонова"Мій танк-317",старшина танкіст Гончар І.П. був учасником параду Перемоги у 1945р.В березні 1944р. село звільнено від окупантів.

Господарство було розорене, поля запущені. Землю орали кіньми та волами,а боронували коровами. В 1947р.село спіткав голод,померло багато людей,крім того,велика кількість вмирала від туберкульозу. Незважаючи на це,завдяки наполегливій праці колгоспників, господарство відроджувалось. В 1953р.колгосп мав автомашину,трактори для обробітку полів присилала Копайгородська МТС,врожайність зернових культур становила Юц.з 1 га. До 1959р.колгосп очолював Нагрибецький В.К. У 1959р.колгосп"Перше травня" приєднано до колгоспу ім.Дзержинського с.Каришкова ,в цьому ж році ліквідовано Перепільчинецьку сільраду. В 1965р.за вимогою колгоспників в селі створено колгосп „Маяк", с.Перепільпинці включено до складу Плебанівської сільської ради Шаргородського району. За короткий час село сполучено з райцентром дорогою з твердим покриттям,у 1968р.в центрі села споруджено пам’ятник односельчанам,які загинули під час Великої Вітчизняної війни,збудовано приміщення торговельного магазину,дитячого садка,замінено черепичну покрівлю шкільного будинку,електрифіковано село В 1975р. колгосп „Маяк" приєднано до колгоспу ім.Леніна с.Плебанівки і утворено к-п ім.Кірова. В селі добудовано торговельний магазин,розпочато будівництво лазні,медпункту,їдальні,спортивної кімнати і шкільних майстерень,центральну дорогу всипано твердим покриттям. У 1988р.з волі колгоспників утворено колгосп"Перемога",керівництво якого приділяє належну увагу соціально-економічному розвитку села.

З 1944р. почала працювати початкова школа,яка у 1951р.була реорганізована у семирічну,а в 1960р.-восьмирічну.У 1957-1961рр.приміщення школи добудовано,в 1987-1988рр.ввійшли в дію їдальня, спортивна кімната,майстерня.

В 1991 році побудовано новий будинок культури. Також розпочато будівництво нової середньої школи,однієї з кращих в районі.

В 2009 році відновлено роботу дитячого дошкільного навчального закладу.

Ансамбль художньої самодіяльності села не одноразово займав призові місця на районних фестивалях. Футбольна команда також займала призові місця серед команд району.